Виконроб одразу ж послав самоскид за командою пiдривникiв, а поки що мотори заглушено, агрегати зупинено, на всiй дiльницi робiт - тиша та цвiрiнчання цикад. Тiльки бiля грiзної Кузьминої знахiдки, бiля чорної, як осмалена свинюка, авiабомби Брага та Куцевол щось мудрують, щось там чаклують удвох, лазять аж попiд гусеницями. А потiм Брага, забравшись в кабiну, обережно, як тiльки вiн умiє, здає Кузьминого робота назад, а ще невдовзi бомба вжевже телефон samsung sgh m620 заставки на телефон samsung стоїть вивернута й поставлена сторчма, i бiля неї стоїть спокiйний Куцевол. За правилом сапера вiн мусить обгородити це мiсце, позначити - не пiдходь, мовляв, небезпека! Не знайшовши нiчого iншого пiд рукою, вiн скидає свiй засмальцьований, зашмульганий картуз i надiває його зверху на бомбу, надiв, мов на снiгову бабу, та ще й придавив, нiби на очi насунув, i бомба стала одразу смiшною в його картузi, стала схожою на городнє опудало!
Все стало крохотным: дома, люди, прошлые переживания. Женя перешагивала через горы, и солнце лежало у нее на плече.
- Перестань орать. До чего же вы все любите орать!
- Добри ранок, пане вояку!
- Здорова була, сестро!
Днiпрогес працює.
Сагайда встав, потягнувся, почуваючи в усьому тiлi солодку повноту сили i енергiї. Зовсiм близько на заходi височiли гори. - Малi Карпати, тягнучись могутнiм пасмом десь iз пiвночi країни до самої Братiслави. Вночi, коли полкполк заставки на телефон samsung пiдiйшов до них, гори були темними, як зубчастi середньовiчнi мури. А до ранку вони наче пiдсунулись ближче до полку, заблищали до сонця камiнням, а подекуди вже навiть весело зазеленiли схилами. Десь у гiрських глибинах глухо вигримував бiй, а тут, бiля Сагайди, було затишно i спокiйно.
- Будемо! Будемо, гвардiї молодший лейтенант ("Гвардiї! " -подумав Черниш), скрiзь, скрiзь! Нашi крила тiльки розгортаються!
- Да для чего, бабинька?
- Вспомнит! А не захочет вспомнить - сам и ответит. Верно, Франц Федорович? У него и подручные есть - старички голландские. ВтроемВтроем заставки на телефон samsung вспомнят. ..
- З Мiнська, - поправив Воронцов, повiльно закриваючи очi втомленими повiками.
- Так, так, точно - з Мiнська! Золота голова! Коли кiнчимо вiйну, я його обов'язково направлю в академiю. Його мiсце - там. Ти як дивишся на це, майор?