Мчать щасливi й нещаснi, скромнi й пихатi, люди низiв i верхiв, сповненi любовi й пiдступностi, розчарувань i найчестолюбпiших прагнень, i всi закутi в метал, i всi мовби наперегони з власною долею, женуть, женуть женуть! ..
Олеговi не зрiвнятися силою з шахтарськими хлопцями. Зате їм забракло його хисту. Олег, коли б скласти всi вiддалi, пройденi на човнi по Днiпру, либонь, доплив би до Гiбралтару.
Вiв вiн човна легко, рiвно. I вiтер мчав над ним пiсню про icg для телефона samsung бригантини,бригантини, телефон самсунг ля флер f480 котрi полинуть на гребенях пiн, i про чорняву дiвчину, яку доведеться покинути моряковi.
Мабуть, дiвчина й заслуговувала на те.. . Бо була свавiльна й примхлива. Вона наказала причалити їхню бригантину до протилежного берега, звiдки їй махало руками двоє хлопцiв. I не просто хлопцiв, а хлопцiв на "Москвичi", одягнутих вишукано, по модi. Вони, мабуть, умовляли Любу поїхати з ними. Бо один знову сiв до руля, а другий прочинив дверцi, показував кудись рукою.
Розвивайся ж, ой та сухий дубе,
Завтра мороз буде!
Ой збирайся, молодий козаче,
Завтра, завтра похiд буде!
Це бабусина пiсня. Не раз вони спiвали нам її упiвголоса, сидячи взимку за прядкою або бiля кужеля.
- Є люди, - сказав нарештi, - що мало чим цiкавляться, я їх дрiбнодухами чи й зовсiм пустодухами назвав би.. . Одним днем живе, як та качка: ряски нахапавсь, воло набив i чого йому ще.. . Наїдений, напитий, пiвлiтра на столi, а в кутку телевiзор з футболом, можна цiлий вечiр сидьма сидiти до нього прикутим. .. А ми б нене телефон самсунг ля флер f480 хотiли, щоб нашi вихованцi такими виростали. Людинi замало качиного щастя! ..
Голос Тритузного лунав гучно, пiднесено, i таким його й застала Марися Павлiвна, що зненацька влетiла до прохiдної чимось збуджена, розхвильована, напалена сонцем польовим. Десь була, десь їздила, вбрана по-святковому, в мiнi-спiдничцi, хоч така вiльнiсть i суперечить шкiльним правилам.
- Вот и познакомились, - сказал Крылов. Романов поднял голову.
- Простите. Нервы и прочее. - Он повертел пустую бутылку. - Я думал, вы из Дворца культуры. Очень смешно.
Ванятка усмехнулся:
- Аа-а, так даже интереснее. Значит, вот вы какой. - Ухмыляясь, он оглядел Крылова. - И что это она в вас нашла? Физиономия у вас примитивная. Ситчик в горошек. Не удивительно, что я вас за администратора. .. Ситуация.
Припухшие красные глаза ее глядели на Крылова с неприязнью: - А мне-то что с того.