- Это как?
- Одевал и снабжал кто?
- Хромой, - ответил Ионов. - Он всех провожает. С деревянной ногой, говорят - из матросов.
Першим в дозорi залишається Новоселець. Це тихий, дисциплiнований боєць, ще зовсiм молодий, майже пiдлiток з блiдим маленьким обличчям, з незникаючою загадковою, усмiшечкою до всього i навiть до самої смертi. В серйозному дiлi йому цiлком можна довiрятись, але в якiй-небудь дрiбницi не погребує тебе обманути, легко може що-небудь потягти,потягти, телефон samsung e740 телефон самсунг l700 i Гришко з своєю торбою весь час його остерiгається. Це, однак, не заважає їм бути в дружбi, i зараз я чую, як вони розмовляють. Гришко - не вперше вже - розповiдає Новосельцевi про свого п'ятирiчного сина:
Кормщик не находился. Один ушел в Холмогоры, другой подрядился рубить лес и только вчерашнего дня отбыл с артелью, третий занедужил, четвертый потонул во время баталии - упал с горящего брандера, пятый нивесть куда подевался.
- ...Собирались крупные теоретики со всего мира на боровский кружок потрепаться. Приезжали только те, кого приглашал Бор.
- А з солдатом що ж?
Черниш з завмиранням серця бачив крiзь дим, як на схилах висоти з'явилися першi сiрi цятки. Маленькi, ледве помiтнi, вони прикували погляди всiх. Вони щоразу ховалися в диму вибухiв, зникали, здавалось, навiки, але хмари розпливались, i сiрi цятки знову жили, ворушились по схилах, як комахи пiсля дощу. За тими рухливими сiримисiрими телефон самсунг l700 цятками, за тiєю комашнею i стежили, не зводячи очей, усi - вiд бiйця-артилериста до генерала. Бо долю операцiї, успiх чи неуспiх її, могла вирiшити, зрештою, тiльки вона, матiнка пiхота!
Брянський з НП передавав наказ перейти пiд саму висоту. Сагайда, сяючий i патлатий, з'явився на брустверi i подав команду, яку вiн любив над усе в свiтi:
-- Когда разрешите сдать вам дела? -- тем же ровным голосом спросила она вставая.
армии?
"Нет хлеба" - это, раньше всего, очереди у булочной с покосившимся кренделем. Стояли сутками, хлеба не было.
Якоб сел на рундуке, голова у него кружилась, в ушах непрестанно били звонкие молотки.
- Помял я тебя маненько! - сказал лоцман. - Ничего, 
