I несподiванi сльози враз їй виступили на очах. Непроханi свати пiсля цього бiльше її не чiпали.
Де їм знати було, як усе складно для жiнки, для матерi, що має дитя. Раз уже зробила спробу, та опеклась. Були й пiсля того нагоди, були ночi вагань, та кiнець кiнцем знов материнськематеринське телефон samsung f250 музыка для мобильных телефонов samsung перемагало, думаючи про сина, знову казала собi:
"Нерiдного батька йому? Нi, краще буду сама, для нього житиму! .."
- Ти не слухаєш мене? - здивувався Сашко. - Тобi це не цiкаво? Ну, марш звiдси! Не можу терпiти людей, що з iдiотською усмiшкою пасуть ластiв'ят, в той час коли йдеться про такi речi.
Она утвердительно кивнула головой, не глядя на него, почувствовав, как и в темноте зарделась жарким румянцем.
Снова шли по ласковому побережью, и хотелось им, чтобы никогда оно не кончилось, и чтобы море тихо и напевно шумело, как сегодня оно им шумит, и чтобы дюны, джума за джумой, мягко возникали бы и возникали из темноты, потому что такая это ночь, такая она звездная и теплая, и разлиты в ней тайны, и еле слышной, беспредельной музыкой звучат в ней предвестья чего-то прекрасного.
- Хто це вiн? - спохмурнiв Баглай, ображений його тоном. - Ну, ти. В Бхiлаї ж тобi жирно платили? Вiрунька, стежачи за Iваном, бачила, що ось-ось вiн скипить. Поблiд, зуби зцiпились, ще слово - i спалахне, в бiйку полiзе, як не раз траплялося ранiш. Невже цей шмаркач не знає, що перед ним самбiст iз сталевими м'язами та ще й швидкий на кулак, заводиться з пiв-оберта. .. А шмаркач далi межи очi п'явся:
- Та що ви напались на нашого Омельковича? - весело вигукує Микола Васильович. - Майте ж милосердя!
Дощ лив i лив. Кювети вже виповнились каламутною водою. На роздорiжжi дивiзiйна указка з "Л" звертала лiворуч, а полкова-сходила з шосе прямо на луки, густо зрiзанi колiями обозiв. Скiльки глянеш-луки лиснiли дощовими озерцями, в яких де-не-де стримiли таблички указок. Шура намагалася вгадати серед цих численних слiдiв Юрасеву ступню. Сама смiялася з свого примхливого бажання i все-таки шукала. .. Оцi дрiбнi, найвиразнiшi, може, його. Впевнено вдавленi-вiд каблука до носка.
- Стар ты, дед, а умом не разбогател! - сердито молвил Федосей. - Пытка! Знаем, видели. ..
- Ну, ну! - опасливо попросил старик. - К чему слова 
