- Бурого судять, дух випустили й тирсою набили, а чого ж тому, вашому, нiхто нiчого не скаже? Що позаторiк фiльмував старовинну церковцю в Климiвцях та й богiв покрав!
Не вперше вона заводить про це. Не може втямити, й край. При нагодi щоразу пiдкине, як той позичив богiв нi бито для картини, розписку в сiльрадi лишив, що все новорне,новорне, телефон samsung sgh e490 телефон samsung e 210 мовляв, ще й подяку? красно, а де то все?
- Нi iконечок, нi того стогокрада. .. - Вiн гарну картину зробив, - заступа?ться Ярослава. -А богiв прихопив, мабуть, з любовi до мистецтва. У вас вони струхлявiли б у невiдомостi, а вiн зробить ?х набутком широкого мистецького загалу. .. Присвоювати деякi речi, скажiмо, гарнi книжки, - це в нашому середовищi не вважа?ться злочином.
"Значит. .. значит вы не поверили ему, верно, не поверили?" - твердил он благодарно, твердил не вслух, про себя, потому что вслух он не мог ничего произнести. Если бы он заговорил, черт знает что вырвалось бы у него.
Заболотний, поряд з iншими, натужно працює в гуртi, нараз випростався, сива голова його з'явилась над натовпом, блищить зрошене потом чоло, змахнув росу i знов нахилився, щось розглядає там унизу. .. Що вiн там розглядає? Людину розранену? Чи те, що людиною було?було? телефон samsung e 210
А гостиница "Салют" тем временем неуклонно шла в гору, становилась заметной, даже знаменитой. Кто-то из журналистов, побывав в гостинице, пытался даже сделать карьеру на пропаганде "салютского эксперимента", но, видно, переборщил в эпитетах, и начатая было в областной газете кампания быстро сошла на нет.
23
Мабуть, цей мiст мав якесь особливе значення, був стратегiчним об'єктом, або ж хтось i справдi почував свою провину за те, що вiн залишився вороговi цiлий, бо з полку весь час телефонували на КП батальйону, нетерпляче допитувались, як там, чи не повернулася нiчна розвiдка.
- Как же, прослышаны, очень приятно, давайтедавайте телефон samsung e 210 знакомиться, я новый начальник облплана, Сечихин Павел Павлович, - он протянул руку, но Лосев заложил руки за спину, покачался на носках.
В кутку пiдвалу пiсля безсонної ночi спав на розстеленiй шинелi комбат Краснопольський, бiля нього в узголов'ї сидiв Спартак Павлущенко i, стежачи за комiсаром, безпомилково вгадував на його обличчi тривогу й занепокоєння.
- Твiй батько - дуже розумний. Але зараз, здається менi, вiн трохи перебiльшує. Кожну професiю можна полюбити. - Лiля зiтхнула, оглянулася назад. - Коли б тiльки поступити. Ти знаєш, в мене в грудях все тремтить, коли згадую про екзамени.
