Дитячi тоненькi рученята, що дудочку-кларнет ранiше тримали, зараз змушенi були нехiтьма взяти гнучкий сталевий прут, пiдступне нахолоджене залiзо, що до нього язиком на морозi не торкнись, бо так шкiра з язика i прикипить, - здуру якось ми й такий для себе випроб з цим щупом робили: прихопить язика чи нi?
Гришуня зараз, нiби навмисне, без рукавиць, голимиголими песня из рекламы телефона samsung продажа сотовых телефонов самсунг руками взявся за це пекуче залiзо, взявся й тримав незграбно штрикачку перед собою, мовби не знаючи, що з нею робити, бо, мабуть, i йому, як i нам, тiєї митi здавалось, що Настуся, юна товаришка наша, разом з матiр'ю саме спостерiгають iз котрогось вiкна: ану, що ж це за герої наїхали, що вони тут зараз робитимуть пiсля своїх колядувань?
Маковей вступив на вогневу, як молодий королевич: в боковiй складцi його збляклої пiлотки зухвало синiв кущик небового ключа. Загледiвши новакiв, хлопець одразу попередив їх, що, як тiльки вiн перепочине, буде з кожним з них боротися по черзi.
-- Неверная тут весна,-- ответил Левин, -- нынче тепло, а завтра начнутся заряды, пойдет мокрый снег, все закрутит и завертит. Ну ее, эту весну!
Они помолчали, покурили. Потом Левин вдруг сказал: -- Очень, знаете ли, хочется дожить до дня победы. Просто необходимо дожить.
И засмеялся.
З такими думками Лобода зайшов на подвiр'я. Перед головнимголовним продажа сотовых телефонов самсунг ясно-бiлим корпусом сновигають старечi постатi; хто грiється на сонцi, хто сидить у холодку, куняє так, мабуть, як i щодня, бо тут буднiв нема, на завод поспiшати не треба, тут один довжелезний вихiдний, як у майбутнiм суспiльствi.
- ? серед цих такi, якi згодом могли б пiти пiд сiдло? Професоровi вчувся в його словах нiби натяк якийсь, розвiдування.
Тримаючи нашорошених коней за поводи, розвiдники вп'ялися очима в дорогу. Ви в Козакова нервово пересiпувались. Стрiльба наростала все дужче, все лункiше.
- Воровать надо поменее! - сказал Крыков. - Вон избы какие себе понастроили - дворцы, а не избы. ..
Во время обеда с Тулиным за одним столиком очутился Агатов. Оказалось, они оба заказали рассольник и отбивную, и отбивная у обоих была жесткая, и они ели ее без аппетита.
Брянського в тих же парусииових чобiтках загорнули в плащ-палатку й опустили в могилу. Вiддаючи останню шану офiцеровi Великої армiї, всi присутнi пiднесли вгору свою рiзноманiтну, вилискуючу при мiсяцi зброю, вiтчизняну i трофейну, рiзних систем i рiзних армiй свiту.
