Учитель Хома Романович, у якого до вiйни сидiла за партою легендарна Майя Прапiрна, неремстиво стояв позад гурту сухенький, сивий, у розмовах участi не брав, тiльки очi його, задивленi на собор, пойнялися сльозою. Йому бiльше, може, нiж будь-кому, було чого переживати. За цей собор вiн свого фото телефонов самсунг часучасу темы для телефона samsung g400 на Магаданi побував, власне, бiльше за свiй темперамент, за те, що мав звичай аж надто запально iсторiю храму переповiдати учням. Багато хто з металургiв, людей рiзних поколiнь, теж колись сидiли за партою у Хоми Романовича i дещо знали про iсторiю виникнення собору. Виник, мов iз легенди.
- Меня! - с охотой признался Женька. И все принялись вспоминать, как Женька Самойлов поспешно сунул правую руку с папироской в карман, а Лев Никанорыч подошел и, делая вид, что ничуть не заметил, поздоровался, и Женька должен был вынуть руку, и Лев Никанорыч долго тряс ее, участливо расспрашивая о чем-то, пока не запахло паленым, - у Женьки выгорела тогда большая дыра в кармане.
Друг-механiк нагадує, що пора вже йти, i вони повагом рушають вiд тумби, щоб незабаром зникнути за рогом розпашiлого на сонцi пакгаузу. Там Ягнич ще раз зупиниться в роздумi, витре зрошене потом чоло. Все. Сталося. .. Ось тепер можна i в Кураївку. Був зараз у ваганнi, як туди краще добутись, - сушеюсушею темы для телефона samsung g400 чи водою (можна i так, i так). Водою - нi: сьогоднi цей пасажир сердивсь на море.
Через якийсь час портовий люд бачитиме, як понурений Ягнич iз своїм сундучком прямуватиме до автобусної зупинки.
З автобуса зiйде вiн у кураївськiм степу, слiпнучи вiд сонця, озирнеться довкруг: в усi чотири сторони свiту - самотнiсть.
Знаешь, это даже довольно мило, вспоминается: докрасна раскалилась чугунная печурка, пахнет глаженым бельем, Шурик, полузакрыв глаза, упоенно дирижирует поленом, а девочки поют:
