Ягнич слегка прикоснулся к глобусу, провел по тем звездам шершавой ладонью и ничего не сказал.
Митеньку еще раз толкнули.
Його впiзнали: батько всiх металургiв, Лобода-ветеран. - Iзоте Iвановичу, з самого вечора вас ждемо! Вже й у вашому iнтернатi шукали вас. ..
Аудиторiя теж загула обурено, пiдтримала мою пропозицiю. Авторитет блимнув на мене вовком, а проте вмовк, i Миронець уже спокiйно доповiвдоповiв телефон samsung g700 телефон samsung x210 про свої дослiди, i його таки виявилося зверху.
- Дивiться. Вам виднiше. Тiльки щоб потiм не плакались, коли в "Правду" про комплекс напише, навишукує неполадок. ..
- Кажу ж, на пiсню поплив. .. Де зачую - спiвають, туди й пливу. Ген там теж нашi затягують, десь за Бабиним Колiном отаборились на Журавлиному.
- Подiлiться ж досвiдом життя в раю, дорогий наш майстре.
тут-то было!
Крылов, узнав Ричарда и с ним дипломантку Женю Кузьменко, свернул к ним. Приемник лежал в пиджаке у Ричарда, и когда они кружились, музыка то нарастала, то слабела.
Лагунов спрашивал его о разногласиях с Крыловым. Чуть что, его попрекали Крыловым. Он бы мог легко ответить на это. В сущности, во всем виноват Крылов. Полети в тот день он, Тулин, ничего бы не случилось, он нашел бы выход из любого положения.
Несподiвано занедужав наш Микола Васильович. Застудився, гасаючи по хуторах у благенькiйблагенькiй телефон samsung x210 своїй шипельчинi, i на вечiр уже його палив жар, Андрiй Галактiонович самотужки лiкував колегу, заварював йому липовий цвiт, а ми, школярчата, як могли, допомагали по житлу: дерев'яну пiдлогу в кiмнатi змили, до сухого витерли, аж фарба заблищала, потiм запалили примус, позатикали у великiм вiкнi щiлини, щоб на хворого не студило звiдти.
- Глянь, Єлько, вiн уже тебе на небi шукає. В космосi! Знала, що подобалась ще одному дженджуристому хлопцевi, з механiзаторiв, чи не найвродливiшому з отих розбалуваних дiвчатами, - восени його забрали в армiю. Якось одержала вiд нього листа: "Сiчас служить какось непривично, трудно звикать, що тобою командують, та все привикнецця, пайка хватає, наїдаюсянаїдаюся телефон samsung x210 полностью, так що на здоров'я не скаржусь, плюс до цього ще й рижим, i фiззарядка теж здоров'я дасть. .." I це вiн писав їй, яка перечитала всiх поетiв у бiблiотецi, захлинаючись читала листи пушкiнської нiжностi i потiм ночами не могла заснути вiд хвилювання, вiд рiзних своїх фантазiй. .. А вiн "какось" там наїдається!
- Був, та й нема, - сказала тiтка Василина, коли вони зупинились пiд скиртою перепочити в затишку.
- Наче з рiдним сином попрощалася, - призналася мати Софiйчина. - I я теж, - тiтка Василина сухо схлипнула в рукавицю.
- Нехай Мазур пiдiйде сюди. Нi, лiпше в двiр, до машини. Я зараз їду. Але йому не привелося поїхати одразу. До кабiнету, в халатi наопашки, зайшов високий, повний чоловiк, з прим'ятою рiдкою чуприною, втомленим, сердитимсердитим 
Голос наказливий згори:
Без новостей Резен не приходил: однажды рассказал, что видел у Марии Никитишны некоего приезжего московского человека, сей человек близок к государственному консилиуму, оттуда сведал, будто шведы вновь собрались воевать Архангельск и готовят для этой цели большие силы - много кораблей, пушки, матросов, и опять ищут лоцмана.
