Хотiв Ягнич запитати, хто такий Страдiварiус, але з Оксенових слiв це одразу й так стало ясно:
- Брав, кажуть, вiн для своїх скрипок дерево з гiрських верхiв, вистояне, наспiване вiтрами. . Тому й скрипки виходили з-пiд його руки найспiвучiшi в свiтi. Стовбур смереки, вiн же й сам нiби натягнута в небо струна. .. А ще як зашумить уночi верховiттям - о,о, секреты мобильных телефонов samsung телефон самсунг д 780 не наслухаєшся! .. Я теж тої думки, що тiльки дерево, наспiване вiтром, найкраще дається до музики, здатне досягти вершин бельканто. .. I якщо вже до кiнця вiдкриватися вам, Гурiйовичу, то скажу: я теж хочу спробувати себе в цьому дiлi. .. хочу зробити хоч одну скрипку iз "резонансного дерева"! .. Варто спробувати, як ви гадаєте?
Офицеры засмеялись, но как-то недружно. - Товарищ генерал, - сказал Скворцов, - можно вас на два слова? Кучка офицеров растаяла.
Постепенно Вика росла, белела, крепла, и ручки у нее были уже не красные, судорожные, а просто тоненькие, детские ручки, на которых при большом желании можно было разглядеть даже ямочки.
Обiйшли з Єлькою, обдивились руїну. - Страшне, -- сказала Єлька.
- Зблиснуло i одразу погасло, - схвильовано озвався до бiйцiв Гладун, який досi стояв майже непомiтний пiд темною стiною. Це вiн, виявляється, першим i помiтив той пiдозрiлий вогонь, коли повертався з полкових тилiв, - Гладун тепер виконував обов'язки старшини батальйону. - Жителiв у мiстечку нема, нiкого з наших теж там нема, то комукому телефон самсунг д 780 ж свiтити? Не виключено, що й автоматники забрались. ..
"А ми з тобою хiба не пам'ятки? - подумалось Єльцi. - Обоє живi пам'ятки вiйни! Тобi твiй батько хоч прiзвище залишив, а менi що? Дочцi матерi-одиначки! Мов вiд святого духа вродилась. .. Може, й назву села забув?"
Як сiрошинельна тiнь фронтiв, пройшов вiн осiннiми степами, переночував i бiльше нiколи не вiдгукнувсь.