Беседа этим и кончилась, началось веселье. Татарин, скаля зубы, плясал по Воронину, Луков поддавал пару - по-своему, чтобы глаза вон повылезли, хлестался наверху, орал предсмертным голосом:
- Пугливые больно! - сказал Крыков. - Тебе говорить бесстрашно тут сидючи, ты бы там повоевал! - обиделся Молчан. - Рейтаров навалилось человек с дюжину, саблями стали бить.
- Та правильно.
- А нашi будiвельники - це ж такий народ, щощо программа для прошивки телефона самсунг настройка телефона samsung ти їм тiльки дай путнє завдання: з нiчого витворять таке, що ахнеш. ..
Несуть малята оберемки красенiв-саджанцiв - щаслива їм путь! - Висаджуйте, вирощуйте, плекайте їх, друзi. .. Мусите пам'ятати: дерево, посаджене сьогоднi, - плодоноситиме уже в повному комунiзмi.
Когда они стали приезжать на Урал к Зубру, вот тут-то от них он узнал, что Лелька и Андрей сидят в Бухе и дожидаются его.
- Вот вы и дома. Значит, завтра в восемь ноль-ноль я за вами заеду. Испытывать будем сиверсовские игрушки. Предупреждаю, в поле будет тяжело, если ветер останется на том же уровне.
- Море, бач, гарне, - чути лагiдний чийсь голос, - але нiчого я так не люблю, як на хлiба дивитись, коли вони достигають. I в той день саме вибрався в поле - в райземвiддiлi я працював, - тiльки вийшов на майдан,майдан, настройка телефона samsung як раптом з гучномовця: "Увага! Увага! Слухайте важливе державне повiдомлення". Рiзнi думки в цю мить промайнули: що за державне повiдомлення? Вiйна? Але з ким? А думка про вiйну, мабуть, тому, що це - найстрашнiше.
Досi ще не пiшли, хоч буряковi гектари давненько їх ждуть. .. Кому, здавалось би, ми потрiбнi, а вони - не надивляться, ї наче аж сюди чути нам бабусинi слова: "Молодшi, може, ще вас побачать, а я, мабуть, нi". Доки й сховаємося за горою, вони з мiсця пе зiйдутьзiйдуть настройка телефона samsung . Бо й справдi ж - розлука не на день. .. У скринi в бабусi вже все наготоване для дороги, не схожої з нашою, для мандрiвки останньої чи, як ото мовиться, вiчної: одежа чистенька, хустка, бiлi панчохи, нi разу не вдiванi, а в прискринку, зав'язаний у вузлику, ще й срiбний карбованець на свiчки.
"Милая, родная Аглая Петровна! Из письма отца, очень лаконичного, Вы же знаете его манеру писать, поняла, что Вы в госпитале. Ранены? Пыталась
подумать об отпуске, хоть на несколько дней к Вам в Москву, но Вы-то поймете, просить совести не хватило.
Дiвчата разом глянули на танк, що стояв вiддалеки на своєму, видно, постiйному мiсцi. Єгипта, заволодiвши танковим краном, вже з кимось лаявся - лаявся так, що Лiнi хотiлося вуха затулити.
