Вiдтодi, як Холода залишила дружина, вони жили вдвох я сином. Спочатку в них була домашня робiтниця. Та кiлька рокiв тому дiвчина вийшла замiж, виїхала, i тепер такого-сякого хатнього порядку доглядала в них тiтка Оксеня, двiрничиха.
В светящейся воде залива покачивались разноцветные фелюги с фонариками на тоненьких реях. Крылов сидел на веранде портового кабачка под шумным и холодным ветром эр-кондишн и думал о том, как запомнить все acq для телефона samsung этоэто игры для сотовых телефонов samsung и привезти Лене.
Вiн з ними нещадний, вiн дозволяє собi до них звертатися так: - Ви, кендюхи з шаблями! Кендюхи, i тольки! А я вам даю iдею! Динамiт духовностi даю! Зi мною до неба пiднiметесь на вiтрах повстанства! Як лицарi степу пiднiметесь, щоб збудувати перше в iсторiї бездержавне суспiльство, встановити владу безвладдя. ..
К нему вернулся тот огромный мальчиший мир, шелестела листва, была жива еще мать.
Здесь, в больнице, ее, можно сказать, по кусочкам собрали. Ростислав Романыч от нее двои сутки не отходил. И Марта Владимировна тоже много старалась.
- Ох, Витька, Витька. .. -- тихо вздохнул Андрей. Они заговорили о новом плане. Виктор доказывал, что техсовет лобановский план не утвердит.
- Оце стрибок! - пiддав жару Духнович. - Можна смiливо зарахувати за норму ГПО!
Гевал оглянувся, поправив на собi амунiцiю. Богдан ждав, щощо игры для сотовых телефонов samsung вiн вернеться, полiзе в бiйку, але той тiльки погрозив:
- Я тебе запам'ятаю, циганська мордо? I, побрязкуючи каструлями, побрiв на протилежний бiк вулицi. - Спасибi, хоч студент заступився, - з вдячнiстю глянули на Богдана жiнки. - Бо де ще та вiйна, а тут уже свої по головах ходять.
Никто из великих людей в юности не подозревал о своем будущем, но тем не менее великие люди, а также их окружающие умудрялись сохранять множество документов для биографов.
Никаких документов об институтской жизни Крылова не сохранилось, поскольку всем было ясно, что великого человека из негонего игры для сотовых телефонов samsung никогда не получится. Даже для биографов Тулина от этого периода мало что осталось.
Крылов и Тулин не переписывались, если не считать записок на лекции вроде: "Посмотри налево - потеха" или "Займи мне место в столовке". Не вели дневников. Не имели дел с издателями, кредиторами, журналистами.